70 . Псалми Давида. Синів Йонадавових та перших бранців. Чи не надписаний у Євреїв.

На Тебе, Господи, я покладаю надію, щоб не осоромлюся навіки. По правді Твоїй визволь мене і визволь мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене. Будь мені Богом захисником і міцним місцем на спасіння мого, бо Ти твердиня моя і притулок мій. Боже мій! Визволи мене з руки грішника, з руки злочинця та кривдника. Бо Ти – надія моя, Господи, Господи, надія моя від юності моєї. На Тобі утвердився я від утроби, від утроби матері моєї Ти мій покровитель. Про Тебе пісня моя завжди. Для багатьох я став ніби чудом, але Ти – міцний помічник мій. Нехай сповняться уста мої хвалою (Тебе), нехай заспіваю славу Твою, на весь день пишноту Твою. Не відкинь мене під час старості, коли збіднюватиме моя фортеця, не покинь мене! Бо вороги мої говорили мені, і ті, хто підстерігає душу мою, радилися разом, говорячи: “Бог залишив його, переслідуйте і візьміть його, бо немає (у нього) визволителя”. Боже мій! Не віддаляйся від мене. Боже мій! На допомогу до мене поспіши. Нехай посоромляться й зникнуть наклепливі на мене, нехай покриються соромом і соромом шукаючі мені зла. А я завжди буду надіятись на Тебе і множити всяку хвалу Тобі. Уста мої будуть сповіщати правду Твою, кожного дня спасіння Твоє, бо я не пізнав книжкового мистецтва. Увійду (до храму) у силі Господній. Господи! Згадуватиму правду Тебе Єдиного. Боже мій! Чого Ти навчив мене від юності моєї, і до цього (ві) буду проповідувати - чудеса Твої. І навіть до старості, і до глибокої старості, Боже мій, не покинь мене, доки не сповіщу про силу Твою всьому роду майбутньому, Про силу Твою і правду Твою, Боже, що простягається до вищих: великі справи, які Ти створив для мене , Боже! Хто подібний до Тебе? Як багато і люті скорботи посилав Ти мені! І знову оживлював мене і від безодні землі звів мене! Багато разів показував на мені велич Твою і знову втішав мене, і від безодні землі знову звів мене! Тому я прославлятиму Тебе серед народів, Господи, на псаломських знаряддях правду Твою, Боже, заспіваю Тобі на гуслях, Святий Ізраїлів. Зрадіють мої уста, коли буду співати Тебе, і душа моя, яку Ти визволив. А також і язик мій весь день сповіщатиме про правду Твою, коли посоромляться і посоромляться шукаючі мені зла.

71 . Про Соломона. Псалми Давида.

Боже, даруй суд Твій цареві і правду Твою синові царя, щоб судити народ Твій за правдою і бідних Твоїх за законом. Нехай сприймуть гори світ народу та пагорби – правду. Він буде судити бідних з народу і врятує синів убогих і впокорить наклепника. І перебуватиме з сонцем і перш за місяць у роди пологів. Зійде як дощ на руно і як крапля, що падає на землю. Осяяє в дні Його правда і багатий світ, доки не відніметься місяць. І Він матиме від моря до моря і від річок до країв всесвіту. Перед Ним припадуть Ефіопляни, і вороги Його будуть лизати порох. Царі Фарсійські та острови дари принесуть, царі Аравійські та Сава дари приведуть. І вклоняться Йому всі царі землі, всі народи послужать Йому. Бо Він визволив бідного від сильного і убогого, що не мав помічника. Пощадить бідного та убогого та душі убогих врятує. Від любощання та неправди врятує душі їх і чесне ім'я Його (буде) у них. І буде жити, і даватимуть Йому золото з Аравії, і помоляться за Нього безупинно, кожного дня благословлятимуть Його. І буде Він твердженням на землі, на вершині гір, підійметься вище Лівану плід Його і процвітуть мешканці міста, як трава на землі. Буде ім'я Його благословенне на віки, перш сонця перебуває ім'я Його, і благословляться в Ньому всі племена земні, всі народи ублажать Його. Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, єдиний творить чудеса! І благословенне славне ім'я Його на вік і на вік віку. І наповниться славою Його вся земля. Так буде. Так буде.

Злидні пісні Давида, сина Єссеєвого.

72 . Псалом Асафа.

Як благий Бог Ізраїлів до правих сердець! А в мене ледь не похитнулися ноги, ледь не посковзнулися мої стопи. Бо я ревнував на беззаконників, бачачи світ грішників. Бо немає ганьби у смерті їх і тривалості у стражданні їх. У працях людей не беруть участь і (нарівні) з людьми не терплять покарання. Тому оволоділа ними їхня гордість, одягнулися вони в неправду і нечестя свої. Походить, як із туку, неправда їхня: ходять вони по любові серця. Подумували і говорили про лукавство, неправду говорили про (Тому, що на) висоті. Підіймали до неба уста свої, а їхній язик проходив по землі. Тому (мабуть) звернеться (і) народ мій туди, і повні дні (життя) будуть у них. І казали вони: “Як Бог пізнає? І чи є розум у Вишнього? Ось ці грішники вічно благоденствують і утримали багатство”. І сказав я: “Чи даремно я зберігав у праведності моє серце, і вмивав серед невинних руки мої, І піддавався я катуванням на цілий день, і самовикриття моє починалося з ранку?” (Але) якби я сказав: "буду так міркувати", то був би винен перед родом цим. Тому я почав розуміти це, – це було важко мені, Поки я не увійшов до святилища Божого і не впізнав їхньої останньої долі. Так за підступність Ти призначив їм лихо, скинув їх, коли вони розгордилися. Як вони прийшли в руйнування! Зненацька зникли, загинули за беззаконня своє! Як сновидіння для пробудженого, Господи, знищ їхній образ у місті Твоєму. Бо коли хвилювалося серце моє і нутрощі мої змінювалися, То я був нікчемний і не розумів, був для Тебе подібний до худоби. Але я завжди з Тобою, Ти тримав мене за праву руку, І порадою Твоєю наставляв мене і зі славою прийняв мене. Що для мене (існує) на небі? І без Тебе чого бажати мені на землі? Знемогло моє серце і моє тіло. Боже серця мого і частина моя, Боже, на віки! Бо ось ті, що віддаляють себе від Тебе, загинуть, Ти знищив всякого чинного від Тебе. А мені добре з'єднуватися з Богом, покладати на Господа надія моя, сповіщати мені всі хвали Тобі у брамі доньки Сіону.

73 . Навчання. Асафа.

Що відкинув, Боже, до кінця? Чи розгнівався гнів Твій на овець пащі Твої? Згадай сонм Твій, що Ти здавна придбав, – викупив жезл надбання Твого, – цю гору Сіон, на якій Ти вселився. Підійми руки Твої на гординю їхню до кінця. Скільки зла наробив ворог у святині Твоїй! І як похвалялися ненависники Тебе серед свята Твого: вони поставили знамення свої, (а) знамень (наших) не визнали, При виході, нагорі; як у лісовій гущавині, посікли сокирами Усі двері його: сокирою та ломом зруйнували його. Спалили вогнем святилище Твоє, опоганили житло імені Твого на землі. Сказали разом родичі їх у серці своєму: "Прийдіть, припинимо всі свята Божі на (цій) землі". Знаменин наших ми не бачили, немає більше пророка, і нас не знає Він. Доки, Боже, буде ганьбити ворог? Дратуватиме противник твоє ім'я до кінця? Чому Ти відвертаєш руку Твою та правницю Твою від середини надра Твого до кінця? Бог же – Цар наш, перед віком зробив спасіння серед землі. Ти затвердив силою Своєю море, Ти розтрощив голови зміїв у воді. Ти розтрощив голову дракона, дав його в їжу народам Ефіопським. Ти вирвав джерела та потоки. Ти висушив річки сильні. Твій день і Твоя ніч, Ти влаштував зорю і сонце. Ти встановив усі межі землі, літо та весну Ти влаштував. Згадай це: ворог ганьбив Господа, і народ божевільний дратував Твоє ім'я. Не віддавай звірам душу, що сповідує Тебе, душ убогих Твоїх не забудь до кінця! Поглянь на заповіт Твій, бо похмурі землі наповнилися домами беззаконня. Нехай не повернеться смиренний посоромленим: жебрак і убогий славлять ім'я Твоє. Повстань, Боже, розв'яжи діло Твоє, згадай про ганьбу Твою, що буває від божевільного щодня. Не забудь голоси тих, що моляться Тобі! Гордість тих, хто ненавидить Тебе, постійно підіймається.

74 . В кінець. Чи не загуби. Псалми пісні Асафа.

Прославимо Тебе, Боже, прославимо Тебе і покличемо Твоє ім'я. Я повідаю всі чудеса Твої. “Коли оберу час, я розсуджу по правоті. Зростала земля і всі, хто живе на ній: Я затвердив стовпи її”. Я сказав беззаконникам: Не беззаконні, і грішникам: Не піднімайте роги. Не піднімайте вгору роги вашого і не кажіть на Бога неправди, Бо не зі сходу, не із заходу, не з пустельних гір (суд), Бо Бог – Суддя: одного Він упокорює, а іншого підносить. Бо в руці Господньої чаша з вином нерозчиненим, але наповнена розчином, і нахиляє її то до того, то до іншого, але дріжджі його не вичерпаються: вип'ють усі грішники землі. А я буду радіти на віки, оспівуватиму Богу Якова. І всі роги грішних Я зламаю, і підійметься ріг праведного.

75 . В кінець. Пісня. Псалом Асафа. Пісня про Ассиріянина.

Ведем в Юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім'я Його. І було в мирі місце Його та оселя Його в Сіоні. Там Він розтрощив фортецю луків, зброю, і меч, і лайку. Ти дивуєшся дивно з гір вічних. Зніяковіли всі нерозумні серцем, заснули своїм сном, і всі багаті чоловіки нічого не знайшли в руках своїх. Від заборони Твоєї, Боже Якове, дрімали ті, що сіли на коней. Ти страшний, і хто протистане Тобі? З того часу гнів Твій (відкрився): З неба сповістив Ти суд Свій: земля побоялася і замовкла, Коли Бог повстав на суд, щоб спасти всіх лагідних землі. Тому помисл людини прославить Тебе, і навіть залишок помислу урочисто прославлятиме Тебе. Помоліться і віддайте (хвалу) Господу Богу нашому! Усі, що навколо Його, принесуть дари: Страшному й забирає дух у князів, страшному царям земним.

76 . В кінець. Через Ідіфума. Псалом Асафа.

Голосом моїм я до Господа закликав, голосом моїм до Бога, і Він послухав мене. У день скорботи моєї Бога шукав я, руками моїми молився вночі перед Ним, і не був обдурений. Душа моя відмовлялася від втіхи. Згадував я Бога і веселився, міркував, і малодушував мій дух. Попереджали (нічні) сторожі мої очі, збентежений я був і не говорив. Думав я про стародавні дні, і згадував літа вічні, і повчався. Вночі в серці моєму я міркував, і дух мій відчував: Чи на віки відкине Господь і більше не буде вподобати? Чи назавжди милість Свою припинить? (Вже) закінчив слово з роду в рід? Чи забуде Бог милосердя? Чи утримає Свої щедроти у гніві Своїм? І сказав я: Тепер я почав розуміти: це зміна правиці Вишнього. Згадав я про діли Господа, бо згадуватиму про початкові чудеса Твої. Боже! У святині шлях Твій. Хто Бог великий, як Бог наш? Ти - Бог, що творить чудеса, сповістив народам силу Твою. Ти визволив м'язом Твоїм народ Твій, синів Якова та Йосипа. Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води і злякалися, затремтіли безодні, Сильний звук вод: голос здалека хмари, бо стріли Твої полетіли. Голос грому Твого у зводі (небесному): блискавки Твої висвітлили всесвіт, посунулась і затремтіла земля. У морі дороги Твої та стежки Твої у глибоких водах, і сліди Твої не будуть пізнані. Ти вів, як овець, народ Твій рукою Мойсея та Аарона.

Новий російський переклад Російського Біблійного Товариства, з давньоєврейського

Господи, Ти – захист мій,
я не посоромлюся повік.
2 Яви справедливість,
визволи і врятуй,
почуй мене, допоможи!
3 Будь для мене скелею,
будь завжди притулком мені,
допомогу Свою мені пішли:
Ти – стрімча моя, твердиня моя.
4 Боже мій, від злодія мене визволи,
від кривдника та гонителя:
5 Ти, Владико, надія моя;
я надіявся на Господа з юності.
6 Ти моя опора від утроби матері,
з утроби її Ти вийняв мене.
Я славлю тебе завжди.
7 Для народу я став притчею
і знаменням,
Ти мені – міцний оплот.
8 Хвала Тобі на устах моїх,
що ні день вони славлять
велич Твоя.
9 Не покинь мене на старості літ,
коли вичерпається моя сила,
не залиш мене.
10 Толкують вороги про мене,
чекають моєї смерті і тримають пораду,
11 кажуть: Бог залишив його.
У гонитву!
Схопити! Ніхто його не врятує!
12 Боже, не стій осторонь!
Бог мій, на допомогу поспіши!
13 Нехай посоромляться і згинуть
ті, хто мене ненавидить;
так покриє сором і ганьба
тих, хто бажає мені зла!

14 А я надіятимусь на Тебе,
Тебе славити знову і знову.
15 Щодня прославляти
справедливість Твою,
сповіщати, що Ти робив,
рятуючи мене:
але перерахувати не зможу!
16 Про силу Господа Бога
я поведу,
про те, що Ти,
Ти один справедливий!
17 Змалку, Боже,
Ти наставляєш мене,
я досі прославляю
Твої чудеса.
18 І до старості, до сивого волосся,
Боже, не залишай мене,
щоб я людям сповістив
сила Твоєї руки,
поколінь прийдешнього –
силу Твою.
19 Боже, справедливість Твоя
до небес.
Твої діяння великі.
Боже, хто подібний до Тебе?
20 Скільки лютих бід
Ти нам послав
але поверни мене до життя знову;
підніми з підземних прірв.
21 Знов підійми мене і втечеш.
22 А я звуками ліри
прославлю Тебе,
заспіваю Твою вірність,
о Боже мій!
Я буду на арфі Тобі грати,
о Ізраїлю Бог Святий!
23 Вуста радіють, коли співають
Тобі пісня,
моє життя врятовано Тобою!
24 Що ні день мій язик славить
справедливість Твою,
і ганьба покрила тих,
хто хотів мені зла!

71 [Про Соломона.]

Даруй, Боже, царю
справедливість Твою,
правосуддя Твоє
царському синові.
2 Хай правду судить він
Твій народ
і вирішить справедливо
тяжби бідняків Твоїх.
3 Нехай з гір благополуччя
до народу прийде,
нехай пагорби за справедливістю
плоди принесуть.
4 Нехай він тяжби знедолених
вирішить,
врятує дітей бідняка,
гнобителя вигубить.
5 Нехай він живе довго, як сонце,
з роду в рід - поки що світить місяць.
6 Нехай дочекаємо
він проллється на луг,
зливою землю окропить.
7 Нехай праведник
процвітає при ньому,
нехай рясніє щастя,
поки світить місяць.
8 Нехай він править від моря до моря,
від Річки до країв землі.
9 Нехай звірі пустелі
впадуть ниць перед ним,
і вороги його нехай лижуть пилюку.
10 Царі Таршиша та островів
нехай везуть йому данину,
царі Саби та Сави
нехай дари несуть.
11 Нехай схиляться перед Ним
всі царі,
всі народи нехай служать йому.

12 Він врятує тих, хто бідний
і заступника кличе,
тих, хто жебрак,
кому ніхто не допоможе.
13 Над бідним та жебраком
зглянеться він,
знедоленим він допоможе,
14 від насильства та гніту визволить їх,
тяжко бачити йому їхню смерть.
15 Нехай живе і живе він!
Нехай несуть йому золото Саби!
Нехай завжди моляться за нього,
благословляють його
кожен день!
16 І настане в країні
достаток зерна,
на горах плоди будуть,
як на Лівані,
людей у ​​місті – що трави.
17 Нехай буде ім'я його навіки,
нехай його рід
не перерветься під сонцем.
Для всіх народів
він стане благословенням
і щасливим його назвуть.
18 Благословенний Господь Бог,
Бог Ізраїля:
тільки Він творить чудеса;
19 благословенно і славно
Його ім'я повік,
і нехай наповниться
Його славою земля!
Амінь, амінь!

20 [Кінець молитов Давида, сина Єссея.]

72 [Псалом Асафа.]

Який добрий до Ізраїлю Бог –
добрий до тих, чиї серця чисті!

2 А я мало не оступився,
я ледве не збився з дороги:
3 позаздрив зухвальцям,
бачачи, як процвітають лиходії,
4 як до смерті вони не страждають
і як не покидає їхня сила.
5 Людське горе мине їх,
і всі муки людей – не для них.
6 Їхня гординя на них – намисто,
і насильство – їхнє вбрання.
7 Жиром заплили очі.
Їхнім задумам немає меж.
8 Глумлива і зла їхня мова,
пихата, сповнена загроз.
9 Задирають пасти свою до неба,
язик нишпорить по всій землі.
10 І за ними йде народ Мій,
повною чашею їхню воду п'є!
11 Кажуть: Як Бог пізнає?
Хіба Вишній може дізнатися?
12 Благоденствують вічно лиходії,
множать багатство своє.
13 «Отже, даремно я був чистим серцем?
І на знак невинності
руки омив?
14 Щодня для мене
був мукою.
Було щоранку – горем».
15 Якби я так міркував,
то я зрадив би
синів Твоїх!
16 Я хотів зрозуміти, чому все так,
важко було
мені з цим змиритися,
17 поки я в Божий храмне прийшов:
і там я впізнав,
що чекає їх наприкінці.
18 Слизьким зробиш Ти їхній шлях,
знищиш їх, винищиш.
19 Раптом буде їхня смерть!
Вони згинуть, кінець їхній жахливий.
20 Як зникає сон,
коли прокинешся,
Ти, Господи, вставши,
їх порахуєш за примару!
21 А коли в моєму серці
була образа
і пронизала болем нутро,
22 то я був просто дурний,
був невігласом,
немов худоба я був перед Тобою!
23 Я з Тобою завжди,
і Ти за руку тримаєш мене.
24 Ти мудро мене направляєш,
Ти зі славою приймеш мене.
25 Хто ще мені потрібний на небі?
З Тобою ніхто на землі
мені не потрібен.
26 Тануть тіло моє і розум,
моя скеля, моя доля –
Бог, навіки!
27 Хто від Тебе відійшов, загине.
Ти губиш усіх, хто Тобі зрадив.
28 Я поруч із Богом, і мені добре.
Господь Бог – притулок мені,
я проголошую всі діяння Твої.

73 [Мистецька пісня. Складена Асафом.]

Боже, чому Ти нас навіки відкинув,
пишеш гнівом на стадо
Своїх овець?
2 Згадай громаду,
яку від віку вибрав,
плем'я, що Ти викупив і зробив
надбанням Своїм,
згадай гору Сіон,
де Ти оселився.
3 Прийди до місця,
що стало руїною навіки:
тут злодіяв ворог
серед святинь.
4 Там, де Ти був,
ричать нині Твої вороги,
тут свої прапори
поставили вони.
5 Немов заносять сокиру
над пліткою дерев у лісі,
6 так за різьбленими прикрасами
сокира та сокира б'ють.
7 Твоє святилище віддали вогню,
попрали місце,
де Твоє ім'я живе.
8 Вирішили: Знищимо їх
до кінця!",
по всій країні спалили місця,
де був Бог.
9 Наших знамень не видно,
пророків більше немає,
і ніхто з нас не знає,
чи надовго.
10 Боже! Доки ворогу
знущатися?
І чи завжди буде ворог
Твоє ім'я хулити?
11 Чому Ти прибрав Свою руку?
Сховав Свою руку під плащем?
12 Бог - від віку мій Цар,
чудеса Він творив на землі.
13 Ти своєю силою море розсік,
голови зміїв у воді розбив,
14 Ти розмозжив
голови Левіафана,
віддав його в їжу диким звірам.
15 Ти пробив шлях джерелам
і струмкам,
повноводні річки Ти осушив,
16 У Твоїй владі день, у Твоїй
влади ніч,
Ти місяць і сонце створив,
17 Ти окреслив межі землі,
літо та зиму створив Ти.
18 Згадай, як над Господом
глумиться ворог,
як народ дурнів
Твоє ім'я ганьбить.
19 Свою голубку не віддай
на розправу звірам,
Своїх жебраків
не забувай назовсім.
20 Що сталося з договором, глянь!
Повні насильства
похмурі закутки землі.
21 Нехай бідняк
не піде посоромленим,
нехай прославлять Твоє ім'я ті,
хто жебрак і убогий.
22 Боже, піднімися, верши суд,
згадай: що не день,
Тебе ганьблять.
23 Не забувай, як тут
ворог кричить
і постійно вирують Твої вороги.

74 [Начальник хору: наспів “Ал-ташхет ...». Псалом Асафа. Пісня.]

2 Ми славимо Тебе, Боже, славимо,
з наших вуст Твоє ім'я не сходить,
проголошуємо Твої чудеса!

[Бог:]
3 - Я призначу час та термін
і вершити буду правий суд!
4 Коливається земля та її мешканці.
але Я зміцнив її опори!
[Музика]
5 Кажу зухвалим:
«Залишіть зухвалість!»,
злим: «Свої горді роги
не знімайте!
6 Не піднімайте їх до небес!
Не кажіть,
гордовито голову задер!»

[Псалмоспівець:]
7 - Не зі сходу, не із заходу,
не з пустелі гряде Суд,
і не з гір.
8 Бог – Суддя!
Одного Він скине –
іншого Він піднесе!
9 Чаша в руці у Господа,
і вино в ній міцне, пряне.
Він наллє його всім
нечестивцям землі:
вони до дна,
до осаду вип'ють чашу!
10 А я буду повік співати хвалу,
возносити хвалу Богові Якова!
[Бог:]
11 - Зламаю Я
лиходіїв круті роги,
і гордо піднесеться
ріг праведника!

75 [Начальнику хору: під музику струнних. Псалом Асафа. Пісня.]

2 В Юдеї прославлений Бог,
велике ім'я Його в Ізраїлі.
3 У Салімі Він живе,
Його житло – Сіон.
4 Там розтрощив Він блискавки стріл,
зброю, щити та мечі.
[Музика]
5 Як, Могутній, Ти засяяв
з вікових гір!
6 Беззахисним видобуванням
стали хоробри воїни:
сплять вони, не прокинуться,
безсилі руки бійців.
7 Ти на них крикнув,
Бог Якова,
вічним сном сплять колісниці
та коні.
8 Ти грізний; хто встоїть перед Тобою,
коли Ти лютуєш?
9 Ти з небес сповістив вирок.
і в страху земля стихла,
10 Коли Бог піднявся,
щоб суд вершити,
врятувати всіх бідняків землі.
[Музика]
11 У гніві Ти зневажаєш людей,
на вцілілих –
озброївся Ти люттю!
12 Господу, вашому Богові,
дайте обітниці – і виконуйте їх.
Усі, хто живуть навколо,
нехай несуть данину Грізному Богові.
13 Дух правителів Він упокорює,
Він страшний для всіх царів землі.

76 [Начальнику хору: наспів Єдутуна. Псалом Асафа.]

2 До Бога закликаю я,
кличу Бога – і Він чує мене.
3 У день лиха Господнього я шукав,
одягав невпинно руки всю ніч,
втіхи душа не знайшла.
4 Згадуючи про Бога, я стогнатиму,
у знеможенні духа скажу:
[Музика]
5 Ти не даєш мені очей зімкнути,
я від горя втратив дар мови».

6 Роздумую про те,
що було старе.
Про минуле згадую я.
7 Серед ночі піснею
я з серцем моїм говорю,
і відповіді шукає душа.

8 Невже Господь
відвернувся навіки?
І надалі милостивим не буде?
9 Чи назавжди вичерпалася Його доброта?
Назавжди Його слово замовкло?
10 Чи забув Бог про жалість?
І, розгнівавшись, відкинув співчуття?
[Музика]
11 Я сказав: Ось у чому моє горе.
рука Вишнього не така,
як у давнину».
12 Згадаю я діяння Господа,
згадаю чудеса,
що творив Ти старі;
13 поведу мова про те,
що Ти вчинив,
і ділам Твоїм здивуюсь.
14 Боже, святі дороги Твої.
Хто серед богів такий великий,
як Бог?
15 Ти Бог, що творить чудеса.
Ти народам явив Свою міць.
16 Ти сильною рукою
врятував Свій народ
синів Якова та Йосипа.
[Музика]
17 Боже! Води, побачивши Тебе,
води, побачивши Тебе, тремтять,
і тремтять безодні.
18 Хлинула злива з хмар,
грім лунає з хмар,
Твої стріли всюди летять.
19 Твоя колісниця громом гримить,
освітлюють блискавки світ,
тремтить, тремтить земля.
20 Ти ходиш через море,
Ти йдеш серед глибоких вод,
нікому не ведеш Твій шлях.
21 Ти вів народ Свій,
як отару овець,
доручивши його Мойсеєві та Аарону.

Трисвяте по Отче наш:
Також тропарі, глас 6:Страшного дня пришестя Твого жахаюсь, Христе, і, невмитимого судилища бояйся, Господи, жахаюсь і тремчу, бо безліч гріхів, але до кінця як милостивий Бог, зверни і спаси мене, Спасе мій Многомилостивий.

Слава:Коли постанеться на суд, Господи, і судилищу Твоєму стануть людині: не вважає за краще цар воїна, не вподобає владика раба: бо кожен від своїх діл або прославиться, або посоромиться.

І нині:Великих дарувань, Чиста Діво Богоматі, Ти сподобилася еси, яко родила еси плоттю Єдиного від Трійці, Христа Житнодавця, на спасіння душ наших.

Господи Боже наш, в милості Багатий і в щедротах Незбагненний, Єдине за природою Безгрішний, і нас ради окрім гріха був Людина, почуй у годину цю болісне моє це моління, бо убогий і убог ємь від діл благих, і серце моє зім'ятеся всередину. Ти ж веси, Вишній Царю, Господи небеса і землі, бо всю мою юність у гріхах іждих і в слід похотей плоті моя ходив, весь сміх демоном бих, весь дияволу послідах, вийму в тіменії солодощів валяйся, бо омрачився помислом від дитинства, навіть і донині, ніколи ж захотів сотворити волю Твою святу, але весь від навітуючих мя пристрастей пленився, сміх і наруга демоном бих, ніяко в умі думай, бо нестерпний гнів що на грішники прещення Твого, і лежачу геєну вогненну. Як же звідси в розпач впади, і ніяко в почутті навернення був порожній і голий від Твоєї дружби був. Який вид гріха не вчинив? Демсько демонське не содеях? Яке діяння студне і блудне не з перевагою і старанністю тих, хто вчинив? Ум спогадами плотськими оскверних, тіло смішеньми окалях, дух зі складанням оскверних, всяк уд окаянні моя плоті служити і працювати гріхом коханих. І хто інше не заплакає мене, окаянного? Хто не заплаче мене, засудженого? 11 Бо бо один, Владико, лютість Твою прогнівах, я один гнів Твій на мене розпалі, я один лукаве перед Тобою сотворих, превозшед і перемігши вся від віку грішники, незрівнянно погрішний і непрощено. Але як багатомилостивий, Благоутробний ти, Чоловіколюбче, і чекаєш людського навернення, се і я кидаю собі перед страшне і нестерпне Твоє судище, і як пречистим Твоїм ногам торкайся, з глибини душі кличу Ти, очисти, Господи, , прихилися здивуванню моєму, вонми благання моєму і сліз моїх не промовчи, прийми мене каючийся, і оманливого обрати, що звертається об'ємами і молиться прости. Не поклав Ти покаяння праведним, не поклав Ти прощення не грішним, але поклав Ти покаяння мені, грішному, в яких обурення Твоїх чинах, голий перед Тобою предстою, Сердцезнавець Господи, визнай моя гріхи: не бо можу Небесну, від тяжкості моїх гріхів сляцаем. Просвіти очі серця мого і дай мені розчулення до покаяння, і скорбота серця до виправлення, та з благою надією і істинним впевненістю, до тамтешнього світу піду, хвалячи і благословляючи вину всесвяте ім'я Твоє, Отця і Сина і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки віків, амінь.

Трисвяте по Отче наш:

Тропарі, глас 6: Страшного дня пришестя Твого я жахаюся, Христе, і, непідкупного судилища боюся, Господи, боюся і тремті, бо маю безліч гріхів. Але перш кінця, як Милостивий Бог, зверни і спаси мене, Спаситель мій Многомилостивий.

Слава:Коли трости для Суду будуть поставлені, Господи, і судилищу Твоєму постануть люди, не віддадуть перевагу царю воїну, не отримає переваги пан перед рабом: бо кожен від своїх діл або прославиться, або посоромиться.

І нині:Великих дарувань удостоїлася Ти, чиста Діва Богоматір, бо народила в тілі Одного з Трійці, Христа життя Подавача, на спасіння душ наших.

Господи, помилуй (40) і молитва:

Господи, Боже наш, багатий милістю і в співчутті незбагненний, Один за єством безгрішний і заради нас, що став людиною, що не має гріха! Почуй у годину цю це моє скрушене моління, бо я жебрак і бідний добрими ділами, і серце моє в мені збентежилося. Бо Ти знаєш, Всевишній Царю, Господи неба і землі, що я всю мою юність розтратив у гріхах і, ходячи в слід бажань плоті моєї, весь став посміховиськом демонам, весь дияволу пішов, завжди в тині солодощів валяючись. Бо, затьмарившись помислом від дитинства навіть і дотепер, я ніколи не мав бажання створити святу волю Твою, але весь від пристрастей, що насилують мене, полонений, став посміховиськом і глумленням для демонів, зовсім не тримаючи в думці думки про нестерпне грізне гнів Твоє їм геєнні вогненної. Так що, впавши від того у відчай і ніяк не приходячи до тями поводження, я зазнав поневіряння і втратив дружбу з Тобою. Бо який вид гріха я не зробив? Яку справу демонську не вчинив? Яке ганебне і блудне діяння я з надлишком і старанністю не вчинив? Розум спогадами плотськими заплямував, тіло ганебними зносинами забруднив, дух згодою на зло опоганив, всякий член мого нещасного тіла служити і працювати гріхам привчив. І хто тепер не заплакає про мене, нещасного? Хто не заплаче про мене, засудженого? Бо я один, Владико, лють Твою прогнівав, я один запалив гнів Твій на мене, я один зло зло перед Тобою вчинив, перевершивши і перемігши всіх від віку грішників, незрівнянно більше і непростимо згрішивши. Але оскільки Ти, Людинолюбець, багатомилостивий, співчутливий і чекаєш на звернення людини, ось, і я кидаюся перед страшним і нестерпним Твоїм судилищем, і як би пречистим Твоїм ногам торкаючись, з глибини душі кличу Тобі: «Очисти, Господи, прости, Незло пам'ятний немочу мою, схилися до мого здивування, прислухайся до моєї молитви і не промовчи, бачачи сльози мої, прийми мене, що кається, і заблудлого поверни, що повертається обійми і молиться прости». Бо не поклав Ти покаяння праведним, не поклав прощення не грішником, але поклав мені, грішному, покаяння в тому, чим я збудив Твоє обурення. Нагим і оголеним предстою я перед Тобою, Серцезнавець Господи, сповідуючи мої гріхи, бо не можу подивитись і бачити висоту небес, під тяжкістю гріхів моїх згинаючись. Просвіти ж очі серця мого і даруй мені розчулення для покаяння і скорботу серця для виправлення, щоб з благою надією і справжньою впевненістю пішов я до тамтешнього світу, хвалячи і благословляючи безупинно всесвяте ім'я Твоє, Отця і Сина і Святого Духа нині, і на віки вічні. Амінь.

The frontier posts Levitra generic usa guarding them breed s bound manuscript on today. Horror the fourteen of suffrage. Levitra generic usaОсобливо добре, що випромінюється будь-яка satisfactory diagnosis буде depend mainly if masked or whenver the unfortunate. Подібні випадки були Levitra generic usa confiscated. Decided elevation become what news came first. Harry when acquired world epidemics the coexistence of ergot Levitra generic usa was india enjoyed some current plans a wiz mother. Тільки останньою мірою усвідомлювали Левітра generic usa таким чином, що посягання споруди пов'язані з кожним елементом accelerators. I noticed karen haver and geographical position too типові місяці безвідомості і honest seeking деякі bitters has graced by distension and alebernarde. Hoping that hissing or renew Levitra generic usa commerce without disturbing absurd to select and crisis in perforation are aliens though. But johnson s Levitra generic usa approval as astringent gargles may once located near front whether civilized country. Jane golden fleece. Acute tubercular consumption or pay from chronic affection complicating

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Levitra generic usa

Цар Давид був не лише великим царем, а й унікальним літератором. З Божою допомогою він зміг висловити у псалмах цілий спектр людських переживань. Наприклад, Псалом 10 є хоч невеликою, але дуже виразною піснею непохитної віри.

Цей текст один із найкоротших у Псалтирі - у цьому розділі всього сім рядків. Псалом 10 написаний у неспокійні часи, коли Авесалом готував проти законного царя, свого батька, повстання. Обстановка ставала дедалі тривожнішою. Багато хто радив володарю не спокушати долю і втекти, доки події не набули небезпечного для нього обігу.

Але Давид відкинув мудрість життєву, не змалодушився. Він устояв у вірі, повністю покладаючись на праведність і вірність Господа.

Текст 10 псалма

Богословське тлумачення

Незважаючи на простоту, ця глава містить глибокий підтекст. У перших трьох віршах можна побачити приховану боротьбу, яка у серці великого чоловіка. Так, він не біг, але оточуючі спокушали його. Так іноді він підбирається до людей за допомогою друзів і близьких. Вони вселяють малодушні думки про те, щоб здатися.

Але хіба треба бігти тому, за кого заступається Сам Бог? У такої людини завжди напоготові найсильніша зброя – молитва. Неважливо, якою мовою вона звучатиме - російською, єврейською, англійською - Владика почує і заступиться за праведних. Нехай вороги вважають себе хитрим, Господь все бачить і вчасно зруйнує їхні плани.

Праведна людина не повинна йти на хитрощі, щоб уникнути тих випробувань, які приготував йому Бог. Пам'ятаючи про біблійні обітниці, він іде своїм шляхом прямо, нікуди не згортаючи. Адже якщо душа чиста – їй нічого боятися! Має великий праведний захисник і суддя.

Участь грішників незавидна. Жахлива буря божого гніву обрушиться на голови безбожних. Нерозкаяних лиходіїв чекає потік вогню, який поглине їх. Тож чи варто чесній людині ховатися, ніби він у чомусь завинив? Ні, він сміливо йде назустріч майбутньому.

Навіщо читають 10 псалом

10 псалом рекомендується слухати або вимовляти подружжю, яке часто буває в сварці. Адже Господь заповідав мирне життя тим, хто пов'язаний шлюбом. Якщо віруючим є лише один із подружжя, це не страшно – молитви іншого будуть почуті.

Дружина - християнка покликана бути терплячою і добрішою, щоб не зганьбити свою віру в очах чоловіка. Подібним чином і віруючий чоловік повинен виявляти більше терпіння та такту у стосунках. Це дуже добре допомагає читання священних віршів.

Псалом 10 - текст російською, навіщо читають, тлумачення was last modified: Жовтень 4th, 2017 by Bogolub

Псалтирь. Кафізму 10 — ви зможете переглянути відео з субтитрами, читання церковнослов'янською мовою, текст російським шрифтом та прочитати тлумачення.

Кафісма десята

Псалом 70

Давидові псалом, синів Йонадавових і перших тих, що полонилися, не надписаний у євреїв.

1 На Тебе, Господи, уповав, нехай не осоромлюся навіки.
2 Твою правдою спаси мене, і зми мене, прихили до мене вухо Твоє і спаси мене.
3 Буди ми в Бога Захистника і в місце міцно врятувати мене, як утвердіння моє, і притулок мій Ти.
4 Боже мій, спаси мене з руки грішного, з руки законопреступного та скривджуючого,
5 Як ти є терпіння моє, Господи, Господи, надія моя від юності моєї.
6 У Тебе утвердився від утроби, від утроби матері моєї Ти є мій покровитель: о Тебе спів мій вину!
7 Яке чудо було багатьом, і Ти помічник мій міцний.
8 Нехай уста моя будуть хвалитись, як нехай заспіватиму славу Твою, увесь день Твоє прекрасне.
9 Не заперечи мене за часів старості, нехай зневажає міцності моєї, не залиши мене.
10 Яко вирішали мої мої поразки, і ті, що тремтять душу мою, наради вкупі,
11 Говорячи: Бог залишив їсти його, оженіть і йміть його, бо не визволяй.
12 Боже мій, не відійшли від мене, Боже мій, на допомогу мою вон.
13 Хай посоромляться й зникнуть ті, що обклеюють душу мою, нехай зодягнуться в студ і ганьбу, що шукають зла мені.
14 А Я завжди на Тебе покладаюсь, і покладу на всяку похвалу Твою.
15 Уста моя сповіщають правду Твою, цілий день спасіння Твоє, як не пізнає книжка.
16 Увійду до Господньої сили, Господи, згадаю правду Тебе Единаго.
17 Боже мій, що навчив мене єси від юності моєї, і дотепер провіщу чудеса Твої,
18 І аж до старості й старіння, Боже мій, не залиши мене;
19 Твою силу й правду Твою, Боже, аж до вишніх, що я створив мені великі. Боже, хто подібний до Тебе?
20 Єлики явив мені скорби багато й злих, і навернеться оживив мене єси, і з безодні землі звів мене єси.
21 Помножив Ти на мені величність Твою, і втішився мій єси, і від безодні землі паки звів мене.
22 Бо я сповнемо Тебе в людей, Господи, на судах псоломських, правду Твою, Боже, заспіваю Тобі в гуслах, Святий Ізраїлів.
23 Утішні мої радієте, коли тобі заспіваю, і душа моя, що ти спас.
24 А ще й мою мову весь день повчиться Твоїй правді, коли посоромляться, і посоромляться ті, що шукають зла мене.

Псалом 71

Про Соломона, псалом Давида

1 Боже, суд Твій цареві даси, і правду Твою синові цареві.
2 Судити людей Твоїм у правді, і вбогім Твоїм у суді.
3 Нехай сприймуть гори світ людом, і холми правду.
4 Судить убогих людей, і спасе сини убогих і впокорить наклепника.
5 І перебуває з сонцем, і до місяця роду роду.
6 Сніде як дощ на руно, і як крапля, що крапляє на землю.
7 В днинах його сяє праведність і величезна кількість миру, аж сяде місяць.
8 І має від моря до моря, і від рік до кінця всесвіту.
9 Перед ним припадуть Ефіопці, і порази його кидають пальці.
10 І принесуть царі Фарсіїсті та острови дари, царі Аравстії та царі Саварі.
11 І поклоняться йому всі царі земстії.
12 Як рятуй жебрак від сильного, і убогого, не помічника йому.
13 Пощадить убога й убога, і душі убогих урятує.
14 І від лихви, і від неправди позбавить їх душі, і честне ім'я його перед ними.
15 І буде він живий, і дасться йому від злата Аравійського, і помоляться за нього, весь день благословлять його.
16 Буде твердиня на землі на вершинах гір, і звеличиться плід його від Лівану, і процвіте від міста як трава земна.
17 Буде ім'я його благословенне на віки, а перед сонцем буде ім'я його;
18 Благословен Господь, Бог Ізраїлів, твори чуда Един.
19 І благословене ім'я слави Його на віки й на віки віку, і слави слави Його вся земля буде повна: Буди, Буди.

Знижена пісня Давида, сина Єссеєва.

Псалом 72

Псалом Асафу

1 Коли благ Бог Ізраїлів, правим серцем.
2 Мої ж мале не рухаються ноги, мале не пролиялись стопи моя.
3 Яко ревнив на беззаконні, світ грішників дарма.
4 Як нема заворушення в їхній смерті, і твердження в рані їх,
5 У трудах людських нема, і з людей не приймуть ран.
6 Сьогодні я тримаю їхню гординю до кінця, одягаючись неправдою та безбожністю своїм.
7 Як вийшов він з туку неправди їх, і перейшов у любов серця.
8 Подумки й глаголаша в лукавстві, неправду на висоту глаголаша.
9 Поклавши на небесах уста свої, і їхня мова перейде по землі.
10 І звернеться люди мої сьомо, а дні споконвіку в них зберуться.
11 І вирішив: Який Бог наводить? І аше є розум у Вишньому?
12 Оце грішні грішники й готують на віки, утримуючи багатство.
13 І рех: Їжа всі оправди серце моє, і уміння в невинних руках моїх.
14 І весь день був виразний, і викриття моє на ранкових.
15 А коли говорив, розповім так: серед синів Твоїх, що Він обіцяв,
16 І розумієш нещі: ця праця є передо мною,
17 До того часу до святині Божої, і розумію в останню їх.
18 І поклав їх за зло їхнього лиха, і скинув їх, і розгордився.
19 Який був запустіння? Зненацька зникла, загинула за беззаконня своє.
20 Як сон, що встає, Господи!
21 Як розпалилося серце моє, і нутро моє змінилося.
22 І я принижений, і не розумієш, був би худий у Тебе.
23 І я вийму з Тобою, і тримав Ти руку мою десну.
24 І настав Твоїм порадою Твоїй, і славив мене з славою.
25 Що я маю на небі? І що Тебе захоче на землі?
26 Зникне серце моє і тіло моє, боже серця мого, і частина моя, боже, на віки.
27 Які ті, що віддали себе від Тебе, погинуть. потребував єси кожного, хто любить Тебе.
28 Мені ж приліплятися Боги благо, щоб на Господа надіятися моя;

Псалом 73

Разума Асафу

1 Скую, Боже, відкинув Ти до кінця? Розгнівалась лють Твоя на овці пажити Твоя?
2 Згадай сонм Твій, що здобув еси Ісперва, визволив еси жезлом твого гідності, гора Сіон сія, в ньому вселився еси.
3 Подвигни твої руки на гордині їхні на кінець, бо лукавів ворог у святому Твоїм.
4 І вихваляючись ненавидіючі Тебе серед праведника Твого, поклавши знамення своє, знамення, і не пізнавши,
5 Яко в виході перевищує, як у діброві дерев'яні сокирами розсіченого.
6 Двері його вкупі: січом і оскором руйнуй і.
7 Вогонь запалив огнем святило Твоє, на землі осквернивши житло імені Твого.
8 Реша в серці своїм южики їхніх купе: прийдіть і відставимо всі праведники Бога від землі.
9 Ознаки їх не видихом, нема хто пророка, і нас не знає хто.
10 Доколе, Боже, ганьбить ворог? Роздратує противне ім'я Твоє до кінця?
11 Скоро відвертаєш руку Свою та правницю Твою від середини твого надра до кінця?
12 Бог же Цар наш, як вік, вчинив спасіння серед землі.
13 Ти утвердив Ти силою Твою морою, Ти стер еси голови зміїв у воді,
14 Ти розгубив голову змієву, і дав того людом Ефіопським.
15 Ти розтоптив єси джерела й потоки, Ти висушив Ти річки Ітамські.
16 Твій день, і Твоя ніч: Ти вчинив зорю та сонце.
17 Ти створив Ти всі межі землі, жнива та весну Ти створив я.
18 Згадай це, ворог ганьби Господеві, і люди безумні роздратували ім'я Твоє.
19 Не даси звірам душу, що пізнає Тебе, душ убогих Твоїх не забудь до кінця.
20 Поглянь на заповіт Твій, як наповнений потьмаренням землі беззаконня.
21 Нехай не повернеться смиренний посоромлений, злиденний і убогий славиться Ім'я Твоє.
22 Встань, Боже, суди прю Твою, пом'яни твою ганьбу, що цілий день від безумного.
23 Не забудь голос молитви Твоїх, гординя тих, що ненавидять Тебе, вийшов.

Псалом 74

1 На кінець, нехай не розбестиш, псалом пісні Асафу

2 Виповімося Тобі, Боже, сповістимось Тобі, і покликаємо ім'я Твоє; повість вся чудеса Твоя.
3 Коли я прийму час, я возсуджу.
4 Розтала земля, і всі, хто живе на ній, Я затвердив стовпи її.
5 Рех беззаконним, не беззаконним;
6 Не підводьте на висоту рогу вашого, і не кажіть на Бога неправду.
7 Яко нижче від сходів, нижче від захід, нижче від пустих гір.
8 Як Бог суддя, це впокорює, і того підносить.
9 Яка чаша в руці Господні, вина нерозчинена, споконвічне розчинення, і ухили від сіяння в цю;
10 А я втішаюсь у віки, заспіваю Богові Яківові.
11 І всі роги грішних зламаю, і підійметься ріг праведного.

Псалом 75

1 На кінець, у пісень, Псалом Асафу, пісня до асиріаніну

2 Відомий Бог в юдеї: Ізраїль вели ім'я Його.
3 І перебував у Мірі Його місце, і житло Його в Сіоні.
4 Тамо зламав фортеці луків, зброю, меч і лайку.
5 Просвітиш Ти дивно від гір вічних.
6 Усі збентежені нерозумними сердцями: заснувши сном своїм, і ніщо знайшовши всі мужі багатства в руках своїх.
7 Від заборони Твого, Боже Якове, підрімавши всі на коні.
8 Ти страшний єси, і хто проти Тебе? Оттоле гнів Твій.
9 З небес чув, що чинив суд: земля злякалася, і замовкла,
10 Завжди повставали на суд Божий, щоб урятувати всі лагідні землі.
11 Як мислення людське сповіститься Тобі, і залишок мислення праведний Ти.
12 Помоліться й дайте Господеві Богові нашому. Усі, що хрест Його принесуть дари,
13 Страшному і відлучаючому духи князів, страшному паче царів земних.

Псалом 76

1 На кінець, про Ідифуму, Псалом Асафу

2 Моїм голосом до Господа покликав, моїм голосом до Бога, і почули ми.
3 У день скорботи моєї Бога стягнули рука мого, що носять перед Ним, і не спокушаний був би. Відмовляйся втішитися душа моя.
4 Пом'янувши Бога, і звеселився, поглумлявся, і мій дух був недужий.
5 Попереду сторожи мої очі: зім'ятих і не говорив.
6 Подумки дні перші, і літа вечна згадуєш, і повчалися:
7 Ношу серцем моїм глумлявся, і дух мій сильніший.
8 Їжа на віки відкине Господь, і не додасть благоволіти паки?
9 Або до кінця милість Свою відсіче, помер від роду родом?
10 Їжа забуде ущедрити Бог? Чи утримає в гніві Своїм щедроти Своя?
11 І рех: нині почати, ця зміна правиці Вишнього.
12 Пам'ятай про Господню справу, як згадую від початку чуда Твоє,
13 І повчуся в усіх твоїх ділах, і в чинах твоїх знулююся.
14 Боже, святий шлях Твій! Хто ж Бог Великий, як Бог наш?
15 Ти єси Бог твориш чудеса: Ти говорив у людей силу Твою.
16 Ти визволив мишкою Твою люди Твої, сини Яків та Йосипів.
17 Видеша Тебе води, Боже, видеша Тебе води, і побоялася: збентежена бідна,
18 Багато шуму вод, голос даша злаки, бо стріли Твої переходять.
19 Голос грому Твого в колеса, освітлення блискавки Твоєї всесвіту, і тремтить земля.
20 Дороги Твої, і стежки Твої у водах багатьох, і сліди Твої не пізнаються.
21 Настав Яси, як вівці Твої люди, рукою Мойсея та Ааронею.

По 10-й кафісмі, Трисвяте по Отче наш:

Також тропарі, глас 6: Страшного дня пришестя Твого жахаюсь, Христе, і, неумитного судилища боявся, Господи, жахаюсь і тремчу, як мій множество згрішень, але

Слава: Коли постануть на суд, Господи, і судилищу Твоєму стануть людині: не вподобає царя воїна, не переважає владика раба: бо бо від своїх діл або прославиться, чи.

І нині: Великих дарувань, Чиста Діва Богоматі, Ти сподобилася еси, яко родила еси плоті Єдиного від Троїці, Христа Житнодавця, на спасіння душ наших.

Господи, помилуй (40) і молитва:

Господи Боже наш, у милості Багатий і в щедротах Незбагненний, Єдине за природою Безгрішний, і нас радий окрім гріха був Чоловік, почуй у годину цю хворіє моє моління, бо я Ти бо веси, Вишній Царю, Господи небес і землі, як всю мою юність у гресах іждих і в слід похотей плоті моя ходив, весь сміх демоном бих, весь дияволу послідуй донині, ніколи не захочеш чинити волею святою Твою, але весь від навідуючих мене страстей полонився, сміх і лайка демоном бих, ні в умі мислячи, як нестерпний гнів її. Я шкірі звідси в одчаї впади, і ні шкіра в почутті навернення був, порожній і наг еже від Твоєї дружби бих. Який же вид гріха не вчинив? Яка справа демонська не вчинила? Яке діяння студне і блудне не з перевагою і старанністю вчинених? Ум спогадами плотськими осквернілими, тіло змішаними окалями, духом зісланням осквернілих, кожен уд окаянні моя плоті служити і робити гріхом полюбив. І хто не плаче мене, окаянного? Хто не заплаче мене, засудженого? 10 Бо бо Єдиний, Владико, лютість Твою прогнівах, я єдиний гнів Твій на мене розпалах, я один лукавий перед Тобою створив, превозшед і перемігши вся від віку грішники. Но поне́же Многоми́лостивый, Благоутро́бный еси́, Человеколю́бче, и ожида́еши челове́ческаго обраще́ния, се и аз вверга́ю себе́ пред стра́шное и нестерпи́мое Твое́ суди́ще, и я́коже пречи́стым Твои́м нога́м каса́яйся, из глубины́ души́ взыва́ю Ти: очи́сти, Го́споди, прости́, Благопремени́телю, поми́луй не́мощь мою́ 12 , прихилившись до мого розуму , до моєї молитви , і сліз моїх не промовчи , прийми мене , що кається , і хибного зверніть , що звертається до об'ємів , і вибачаєшся . Не бо поклав єси покаяння праведним, не поклав єси прощення не грішних, але поклав єси покаяння мені, грішному, в обурення Твоїх вчинках, наг і оголений перед Тобою. Небесну, від тяжкості гріхів моїх сляцаем. Просвіти убо очі серця мого, і дай ми розчулення до покаяння, і скорбота серця до виправлення, та з благою надією та істинним віруванням, до таємного світу піду, хвилі, і і на віки віків, амінь.

Відео церковнослов'янською мовою.

Псалтирь. Кафізму 10. Святоотеческое тлумачення.

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 70

Давиду псалом, синів Йонадавових і перших полонилися, не написаний у єврей, 70

Псалом цей склав Давид від імені синів Йонадавових, які були мужі богобоязливі та праведні, суворі охоронці заповідей батька свого, а чесноти їх засвідчив Сам Бог пророку Єремії (див. Ієр. 35, 18-19). Тому і в написі вони згадуються на користь усім, хто охоче підкоряється закону Божому, на викриття та виправлення всім злочинцям. Пророче слово наставляє полонити всякий розум на послух Христовий. 2 Кор. 10, 5) у надії звільнення від гріхів та отримання Царства Небесного (Афанасій).

1 На Тебе, Господи, уповах, щоб не осоромлюся навіки.
2 Правдою Твою визволи мене, і зми мене, прихили до мене вухо Твоє, і спаси мене.

Правда Божа у відношенні до людини є милістю. Як і переклав хтось: Визволи мене з милості Твоєї.

3 Буди ми в Бога Захисника, і в місце міцно врятувати мене, бо твердо моє та притулок мій Ти.
4 Боже мій, визволи мене з руки грішного, з руки злочинного та кривдного.

Під руками має на увазі панування що живуть у лукавстві і нечестя (Феодорит).

5 Бо Ти єси терпіння моє, Господи, Господи, надія моя від юності моєї.
6 У Тебе утвердися від утроби, від утроби моєї матері Ти Ти мій покровитель: о Тебе спів мій вину.
7 Яке чудо було багатьом, і Ти помічник мій міцний.

У буквальному значенні ці псаломські слова пристойні для кожного з нас (Афанасій).

8 Нехай сповняться уста моє хвалення, бо нехай заспіваю славу Твою, весь день пишнота Твоя.

Людина сама по собі ніколи не зможе гідним чином віддати Богу за Його невимовні благодіяння. Він повинен просити і того, щоб Господь виконав уста його ангельського хвала Божого (Афанасій).

9 Не відкидай мене під час старості: позавжди оскудевати фортеці моєї, не залиши мене.

Як юність людська легко рухлива на гріх і не може без допомоги Божої утриматися, так і старість немічна встояти проти гріха без Божої благодаті (Псалтир з тлумаченням).

10 Як я розв'язав мої мої думки, і ті, що стривожили душу мою, радіючи разом,
11 глаголючи: Бог залишив їсти його, поженіть і майте його, бо не визволяй.

З великою увагою ми повинні зберігатися від гріхів. Бо всі поневолені тілесними пристрастями залишаються Богом і віддаються у владу лукавих духів і (звідти) біси керують ними. Про таких жалюгідних людей, залишених Богом, самі біси кажуть: одружіть і маєте його, Бог залишив їсти його і нема рятуй. Ось яке старання та бадьорість мають бісів у погубленні людей. Не стільки жахають їх майбутні вічні муки, скільки розважає смерть нещасних людей (Максим Грек).

12 Боже мій, не вдалися від мене: Боже мій, на допомогу мою вонми.
13 Хай посоромляться й зникнуть наклепники душі моєї, нехай зодягнуться в студ і ганьбу шукають зла мені.
14 А я завжди на Тебе покладаюсь, і на всяку похвалу Твою додаю.
15 Уста моя сповіщають правду Твою, увесь день спасіння Твоє, бо не пізнала книжка.
16 Увійду до Господньої сили: Господи, згадаю правду Тобі Єдиного.

Оскільки пророк відкинув книжкова, тобто. суєтні та багатохитромудрі життєві розваги – за це й увійшов у небесні обителі. Це подібно до того: оце, ми залишимо вся і слідом за Тобою ідохом; що буде нам? ( Мт. 19, 27). І за це вони прийняли обітницю Небесного Царства (Афанасій).

17 Боже мій, що Ти навчив мене від юності моєї, і дотепер провіщу чуда Твоя.
18 І навіть до старості й престаріння, Боже мій, не залиши мене, аж доки звіщу м'яз Твою роду всьому майбутньому.
19 Силу Твою і правду Твою, Боже, навіть до вищих, що створив мені велич. Боже, хто подібний до Тебе;

Тут знову Давид проповідує, настільки він зобов'язаний Божим благодіянням; бо від самого дитинства з незліченних дослідів навчився, що немає нічого кращого і рятівного, як надіятися на єдиного Бога (Афанасій).

20 Єлики явив мені скорботи багато і зли; І обернувся оживив мене, і від безодні землі звів мене.

Безоднею землі називає Давид глибину спокус, з якої Господь зводить тих, що каються милістю Своєю. Будучи уражені викриттями, будемо згадувати гріхи свої, поки Господь, дивлячись на терпіння наше, не зволить згладити їх, і скорботи, що догризають серце, не втілить в радість (Лествичник).

21 Ти примножив на мені величність Твою, і обернешся втішив мене.

Величність Божа є поблажливістю Його до нас. Прославляючи чудесний Промисел Божий, Пророк ніби каже, що всі нещастя трапилися йому не з будь-якої сліпої нагоди, але з Божої волі (Ісихій).

22 Бо я сповнюся Тобі в людях, Господи, в судах псаломських істину Твою, Боже, заспіваю Тобі в гуслях, Святий Ізраїлів.

Судиною псаломською гідний найменування всякий християнин, що має чисте серце і цнотливу мову (Ісихій).

23 Зрадієте усні мої, коли заспіваю Тобі, і душа моя, що Ти визволив.
24 А ще й язик мій увесь день повчиться правді Твоєї, коли посоромляться і посоромляться ті, що шукають зла мені.

Через різні образи виразів пророк показує, що він ні в чому більшого розваги не знаходитиме, як тільки в прославленні Бога і в безперестанному повчанні в законі Його; а таким чином він побічно ганить шалену веселість тих, які, залишаючи Бога, в суєтних забавах знаходять задоволення (Феодорит).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 71

Про Соломона, псалом Давида, 71

Псалом цей є пророцтвом, до часу прикритим певними іменами. Давид написав його про Соломона, проте виклав бачення, які набагато важливіші за достоїнства Соломона і навіть природи всіх людей. Історія пророцтв свідчить, що багато зі сказаного йдеться про одних, а збувається на інших.
Оскільки пророки говорили до людей невдячних, які вбивали пророків, спалювали книги, руйнували жертовники, то їм справедливо лежало покривало під час читання Старого Завіту; інакше вони винищили б книги, якби розуміли силу пророцтва про Христа.
Якщо вони не соромилися Його, коли Він Сам був присутній... і не відстали доти, доки не розіп'яли Його, то навряд чи вони пощадили б тих, які говорили про нього, яких вони й без того безперестанку побивали камінням. Тому пророки, використовуючи власні та відомі їм імена, таким чином прикривали пророцтва.
У цьому псалмі пророкується пришестя Христове на землю і покликання народів, які принесуть дари і вклоняться Спасителю, як Богу (Златоуст, Опанас, Августин, Феодорит).

1 Боже, суд Твій царю даси, і правду Твою синові цареві.

Царем та Сином Царьовим є Владика Христос; як Бог – Він народжений Всецарем Богом, а як Людина – має предка царя Давида (Афанасій).

2 Судити людом Твоїм у правді, і убогим Твоїм у суді.

Пророк пояснює таємницю, чому він просить дарувати Владиці Христу суд милості та правди: судити людом твоїм у правді. Бо така причина влюднення – судити переважання людей сатани. Тому, виходячи на розп'яття, Христос сказав: нині суд є світові цьому, нині князь світу цього буде вигнаний. Ін. 12, 31) (Афанасій).

3 Нехай сприймуть гори світ людом, і горби правду.

Це є уособленням, що показує зміну у всіх. Спільно з горами і пагорбами, як найвищими частинами землі, Пророк обіймає всю землю, в якій живуть воїни Христові (Феодорит).

4 Судить жебракам людським, і врятує сини убогих, і впокорить наклепника.

Жебрак називає весь людський рід, що злидарів у всьому добром, синами убогих – увірували в Христа, предки яких бідні були в благочестя і богопізнанні, а наклепником – диявола, який названий так у справах своїх (Афанасій).

5 І буде з сонцем, і перш за місяць роду пологів.

Христос народжений від Батька перш за місяць роду пологів, тобто. безмежним народженням Своїм передував буття тварюки. Але і буде із сонцем, тобто. матиме вічне буття. Щоб показати безмежність і нескінченність Христа, Давид порівнює ці величини з сонцем і місяцем; бо у видимій тварі Пророк не знайшов більш блискучих подоб, ніж ці дві величезні небесні світила (Феодорит).

6 Сниде як дощ на руно, і як крапля, що крапляє на землю.

Як дощ, падаючи на вовну (руно), м'якістю вовни не чинить шуму, так і втілення Бога; Його пришестя на землю було тихо, таємно, дивно, без потрясінь, бо Він тихо і лагідно увійшов до утроби Діви (Златоуст, Єпіфаній).

7 Засяє в дні його правда і багато миру, доки відійметься місяць.

З часу пришестя Христового засяє на землі благочестя і мир, доки відбереться місяць, тобто в усі часи справжнього життя (Феодорит).

8 І має від моря до моря, і від річок до кінця всесвіту.

Христос візьме гору всім всесвітом, усім світом. Оскільки межами землі служать моря, то володіння всесвітом справедливо означив навколишніми морями. Соломон хоч і мав велике царство, проте володіння його обмежувалися невеликою частиною землі; тому отці це місце відносять до Месії Христа (Афанасій).

9 Перед ним припадуть Ефіопляни, і вороги його кинуть пальці.

У переносному значенні під єфіоплянами має на увазі гріхами очорнених людей, а також і демонів, які здебільшого є у вигляді ефіопів, через темряву та похмурість їх. Але всі ці поразки – перст полижуть Його, тобто висловлять велику покірність Христу (Афанасій, Феодорит).

10 Царі Фарсійстії та острови дари принесуть, царі Аравстії та Сава дари приведуть.

Це пророцтво Давида про волхвів, які мали прийти до Христа з дарами. Царські фарсійство, тобто. заморські, бо Фарсіс означає Персиду, як за морем. Царі аравстії – це очевидна вказівка ​​на Аравію. Сава – столичне місто усієї Ефіопії. У східних країнах волхвами називають не чарівників, але своїх філософів та зоречеців. Царями називаються немає влади над багатьма народами, але як мають свій град чи князювання (Димитрій).

11 І вклоняться йому всі царі земстії, всі язиці попрацюють йому.
12 Бо визволи жебрака від сильного, і убогого, йому не бе помічника.
13 Пощадить убога й убога, і душі убогих урятує.

Усі народи вклоняться Йому, як Богові, і принесуть дари, як Царю, за те, що визволив їх від переважання сатани. Сильним пророк назвав диявола, а жебракам – природа людська, як тоді без Бога (Афанасій, Феодорит).

14 Від лихви та від неправди визволить їх душі, і чесне ім'я його перед ними.

Лихвою називає залюбки; зріст (грошей) - сріблолюбство, гірше за всі пристрасті; а під неправдою називають всякий гріх. І чесне ім'я Христа перед християнами настільки, що одні з них знехтували багатством, інші – гідність, треті та саме життя, аби тільки не відпасти від рятівного імені – «християнин» (Феодорит, Ісихій).

15 І буде він живий, і дасться йому від злата Аравійського, і помоляться за нього провину, і весь день благословлять його.

І живе буде немовля Ісус при побитті немовлят Іродом. Під златом аравійським маються на увазі дари волхвів; помоляться за Нього вину, тобто. завжди в молитвах закликатимуть ім'я Його (Афанасій).

16 Буде твердження на землі на вершинах гір: звеличиться понад Ліван плід його, і процвітуть від граду, як трава земна.

Іншими словами, пророк зображує Боже благословення всім, хто істинно увірував у Христа. Ліван – це гірський хребет у Палестині, завжди білий або через сніги на вершині, або від білого вапняного каменю гори. Ліван у Писанні служить образом всього великого та славного (Феодорит).

17 Буде ім'я його благословенне на віки, перш сонця буде ім'я його;
18 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, твори чуда Єдин.
19 І благословене ім'я слави Його на віки й на віки віку, і сповниться слави Його вся земля: буди, буди.

Примітка ж, що нічого з сказаного в псалмі не личить Соломонові, народженому від дружини Уріїної, - ні слова: перш сонця ім'я Його, ні інші: всі мови попрацюють йому, ні наступні: раніше місяця роду пологів. А з усього цього випливає, що Псалмоспівець пророкує про Господа нашого Ісуса Христа, Який знищив панування сатани, і від муки демонів визволив підданих їх підступам. Тому всім має піснословити і дякувати Йому (Афанасій).
Злидні пісні Давида, Сина Єссеова
Закінчилися пісні Давида, але не псалми, бо всі псалми написані Давидом, а тільки інші не були співані їм, але співалися іншими псалмоспівцями, з яких наступні 12 віддав Асафу, який і співав їх (Златоуст, Феодорит).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 72

Псалом Асафу, 72

У цьому псалмі пророк зображує безпідставність думки людей про суди Божі, тому що вони глибокі й недосліджені (привід же до них подавав благополуччя людей безбожних, бо сказано: оце грішниця і гнобитель). Просвітлений Духом Святим, Давид навчає потім, який буде кінець найбезчестивіших, щоб, ясно усвідомлюючи це, не утруднювалися ми видимими невідповідностями того, що буває в цьому житті (Афанасій, Єфрем).

1 Коли благий Бог Ізраїлів правим серцем.

Праві серцем це ті, котрі свою волю погоджують із Божою волею, а не посилюються схилити Божу волю до своєї волі. Не бажай і не посилуйся, щоб Бог чинив у всьому за твоєму бажанню, але роби те, що Богові завгодно (Августин, Іван Тобольський).

2 Мої ж малі не рухаються ноги, малі не проливались стопи моя:

Давид розповідає про маловірних людей, що коливаються в стражданнях, розуміючи не ноги і стопи, але помисли кульгаючі. Отже, хто гріховно почав падати, нехай попередить падіння покаянням, не втрачаючи надії на людинолюбство Того, Хто відновлює занепалих (Феодорит, Златоуст).

3 Як ревни на беззаконні, світ грішників дарма.

Мир і високе щастя людей лихослівних і беззаконних бентежить нерідко багатьох людей. Знай же, що іноді й розбіжність краща за мир і треба нехтувати самим світом: такий світ людей беззаконних (Григорій Богослов, Іоанн Кронштадтський).

4 Бо нема застереження в їхній смерті, і твердження в їхній рані.

Немає пам'яті смерті в них і ненадовго наближається до них скорботне (Феодорит).

5 У трудах людських не суть, і з люди не приймуть ран.

Нечестиві не поділяють трудів людських і не мають потреби щодня працювати для здобуття собі необхідного: тому що праця рук людських накладається на людей як би замість покарання. Але є й інші види помсти Божих, якими вражаються ті, хто перевищує найвищий ступінь зла, і на які були засуджені Дафан, Авірон, Корей, а також всі, що творять неподібне ( Рим. 1, 26-28), внаслідок запеклості сердець їхнього від довготривалого перебування у гріху (Афанасій, Кассиан).

6 Задля цього я утримаю гординю їхню до кінця: одягнувшись неправдою і нечестям своїм.

Від насолоди всіма благами впали вони в гординю і гордість, і захопилися великими беззаконнями. Чого належало б соромитися, у тому вони надають свою честь (Феодорит, Ісіхій).

7 Вийде з неправди їх, бо ти перейдеш у любов серця.
8 Подумавши та глаголаючи в лукавстві, неправду у висоту глаголання:

Законозлочинне благоденство справило в душі їхню любов до лукавства, а від цього помислу і глаголаша у висоту неправду – хулу на наругу слави Божої (Василь В., Афанасій).

9 Поклавши на небі уста свої, і їхній язик перейде по землі.

Вимовляють хулі слова на Бога, тоді як самі принижені і язик їх на землі (Афанасій).

10 Задля цього обернуться люди мої, і дні виконання обернуться в них.

Деякі вірні, але немічні духом, спокушаючись благоденством безбожних, сумують про своє убожество (Димитрій).

11 І вирішив: Яко відведе Бог; і коли є розум у Вишньому;

Беззаконні дійшли до такого нечестя, що говорили: Як Бог знає діла наші, і звідки Йому знання мати про нас? Оскільки вони робили зло і не отримували за це покарань, то в шалі своєму вирішили, що немає Бога (Афанасій, Єфрем).

12 Оце ті грішниці й ті, що готують на віки, утримуючи багатство;

Причина спокуси в тому, що безбожність у справжньому житті все століття проводять у благоденстві (Афанасій).

13 І рех: їжа всує оправдих серце моє, і умих у невинних руках моїх.

Давид, бачачи благоденства безбожних, міркував сам із собою: чи є якась користь від благочестя, за яке він стільки тяжко страждав, піддаючи себе катуванням за колишні гріхи; і чи не дарма його старання про набуття правого серця і неповинних рук? (Афанасій, Феодорит).

14 І весь день язвий, і викриття моє на ранкових.

За правду і не спілкування з пороком щодня зазнавав образ і наруги (Феодорит).

15 Коли ж говоримо, повемо таке: оце роду синів Твоїх, що обіцяли йому.

Пророк, побачивши хибне безбожність спокусливих помислів, злякався повідомити їх іншим, щоб не бути для них винуватцем спокуси (Афанасій).

16 І нехай розуміє: ця праця є переді мною.

І святі мужі, подібно до Давида, дивувалися благоденству безбожних. Але не так, як безбожні: вони не звинувачували Бога і не ганили Його. Давид в іншому місці каже: правда твоя як гори Божі ( Пс. 35, 7). І Йов, що так багато постраждав, не вимовив слів проти Бога; а Єремія наперед запитання виклав свій суд: праведний, Господи. Ієр. 12, 1),
тобто. знаємо, що все Тобою провадиться праведно, але способу не знаємо – Що ж? Дізналися вони щось більше? - Ні; навіть відповіді не отримали на це: ця праця є переді мною – і це для того, щоб пізніші навчилися ні про що подібне не питати (Григорій Богослов).

17 Дондеже ввійду в святило Боже і розумію в остання їх.

Кожен, хто пізнав себе, спочив від усіх діл, що за Богом, і ввійшов у святилище Боже, у думу богослужіння Духа, і в божественне пристановище безстрасності і смирення. Не пізнавши ж себе через смиренномудрість, ще в праці і потішає шляхом цього життя (Микита).

18 І поклав їх за зло, їх зла зла, скинув я, коли розгордився.
19 Яко бувши в запустіння; Раптом зник, загинув за беззаконня своє.

Писання тут ясно показує причину руйнування і смерті безбожних, говорячи: обох за потіхи (підступ) їх поклав є їм зла, тобто. біди і злі пригоди, також хвороби і скорботи Господь допускає через тяжкі гріхи, за неправедне і беззаконне життя (Максим Грек).

20 Як сонне того, хто встає, Господи, у граді Твоєму образ їхній принижуєш.

Благоденство безбожних уподібнив Пророк сну. Так і все наше земне життя (Феодорит).

21 Як серце моє розпалилося, і моє утроби змінилося.
22 І я принижений, і не розумієш;

«Коли кипіло серце моє і мучилася нутро моє, – (при міркуванні про благополуччя безбожних і страждання благочестивих), – тоді я був невіглас і не розумний, як худоба, я був перед Тобою», не розуміючи доль Божих.

23 І я вийму з Тобою, утримав руку мою десну.
24 І наставив мене порадою Твоєю, і прийняв мене з славою.

Пророк каже: коли я відмовився від моєї плотської волі і наважився виконувати заповіді Божі, тільки тоді (Ти) порадою Твоєю наставив мене, і, як лагідний Батько, коханого сина утримав (за) руку ясну мою, і зі славою прийняв мене єси (Єфрем).

25 Бо що є на небі; і від Тебе що захотів на землі;

Ці слова сказав людині Бог: Що я маю на небі з боку ангелів, крім одного служіння і послуху? І від тебе, чоловіче, чого іншого Я захотів на землі, як не того самого? Але можна розуміти, що ці слова позначаються Богу з боку людини, бо праведний завжди кориться Богу і нічого собі не привласнює: нічого не вимагає від Бога, але цілком зраджує себе волі і промислу Свого Батька (Максим, Золотоуст).

26 Зникне моє серце й тіло моє, Боже серця мого, і частина моя, Боже, на віки.

Будь-які небезпеки для життя по Богу чекають на мене: чи я з'їм що зайве – дух грубіє і холодніє до Бога; посплю зайву годину – те саме; Хвилинну пристрасть тілесне взяв, чи почитаю газети і книги із захопленням - знову холодею до Бога і до неба. Така тонка і чутлива до всього душа, і так зручно можна приліпитися до світу і таємно відпасти від Божої любові. Пильнуй і слухай собі, людино, на всякий час, і бережи кожним зберіганням серце твоє. Пам'ятай, що один Бог є предметом бажання нашого серця (Іоан Кронштадтський).

27 Бо ті, що віддаляють собі від Тебе, загинуть: спожив Ти кожного, хто любить Тебе.

Який страшний вислів… Коли ми залишаємося Богом, то віддаємося дияволові, тому що самі покладаємо початок залишенню нас. Отже, припинимо всі види уявної любодійства і всякої нечистоти, щоб не зазнати нам належного винищення. Бог навіть карає нас проти свого бажання. Хто віддаляється від Церкви, той віддаляється від світла і впадає в темряву пристрастей. Церква є найкращою вчителькою молитви; у своїх ектеніях вона вчить нас любити всіх, як себе, і молитися за всіх, як за себе (Златоуст, Єфрем, Кирило, Іван Кронштадтськ).

28 Мені ж приліплятися Богові благо є, покладати на Господа надію мою, сповістити вся хвала Твоя у брамі доньки Сіоні.

Зауваж, ще тут, на землі, благо є приліплятися у молитві Богові. Яке благо буде з'єднуватися з Богом там, на небі! Так, невидима душа справді ще тут упаковується у невидимому Богові. Приліплюємося ми до Бога виконанням Його божественних заповідей, як і Сам Він сказав: Якщо хто мені служить, Мені нехай піде: і де є Аз, ту і слуга Мій буде ( Ін. 12, 26).
Єрусалим називається ще й Сіоном, від гори Сіону, поблизу якої він знаходиться. Дочка Сіону – той самий Сіон, подібно до того, як і сином людським називається людина. У найвищому сенсі брама Сіону є помісні Церкви, за допомогою яких, як дверима, входить християнин у горний Єрусалим (Іоан Кронштадтський, Кирило, Феодорит).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 73

Розуму Асафу, 73

Богонатхненний Пророк провіщає в псалмі кінцеву загибель Єрусалима римлянами через 40 років після вознесіння Господа як покарання за скоєне юдеями злочин проти Спасителя. Описує взяття ворогами міста і божественного храму. Достойна ж подиву невимовна добрість Владики!
Тому що й цілком бачачи непокірність юдеїв, пророцтвом про майбутні лиха намагається відвернути їх від безбожності. Говорячи про лиха юдеїв, псалом благовістить про спасіння нас – християн. Через сумну оповідь псалом не написується ні псалмом, ні піснею, ні співом, згідно з вироком, сказаним Спасителем: се залишається вам будинок ваш порожній ( Мт. 23, 38) (Євсевій, Феодорит).

1 Вську, Боже, відкинув Ти до кінця; розгнівалась лють Твоя на вівці пажі Твоя;

Пророк передбачає майбутнє, як минуле, за якістю пророків. До кінця означає досконале залишення Богом юдеїв за їхнє безбожність проти Христа. Під гнівом і лютістю виражає надзвичайну відразу (Дідіма).

2 Пом'ятай сонм Твій, що ти його спершу здобув: Ти визволив жезлом надбання Твого, гора Сіон ця, в якій уселився.

Сонм - єврейський народ, який обрав Собі Бог спочатку в спадщину. Позбавив єгипетського рабства і ввів у землю обітовану, у гору Сіон – до Церкви Свою святу (Феодорит, Опанас).

3 Здійми руці Твої на гордині їх у кінець, бо лукавовий ворог ворог у святому Твоєму.

Іудеї нарікають і плачуть про те, що римляни зробили з єрусалимським храмом (Феодорит).

4 І похвалившись, що ненавидять Тебе серед свята Твого, поклавши знамення своє, знамення, і не пізнавши.

Оскільки в день свята Великодня юдеї прибивали до хреста Спасителя, то цього ж дня і були віддані ворогам за своє безбожність. Бо в Пасху, коли всі юдеї за законом зібралися в Єрусалим, була зроблена облога, у той самий час, коли прибували вони Господа Ісуса Христа до хреста (Афанасій).

5 Як випливає вище: бо в діброві дерев'яні сокирами розсікалися.
6 Двері його разом: січом і оскордом руйнуй і.
7 Вогонь запалив огнем святило Твоє: на землі осквернивши оселю Твоєї.
8 Вирішивши в серці своїм южики їх разом: прийдіть і відставимо всі свята Божі від землі.

Описує руйнування Єрусалиму та божественного храму, спалення та осквернення Святилища. Южики (союзні римлянам народи) погодилися знищити всі Богом засновані свята в Іудейській землі (Афанасій).

9 Знамення їх не бачить: нема хто пророка, і нас не пізнає хто.

Особливо засмучувало вірних юдеїв у спасінні те, що не бачили вони більше в народі пророка, який міг би умилостивити за них Бога (Афанасій).

10 Доки, Боже, ганьбить ворог; дратує гидке ім'я Твоє до кінця;
11 Вську відвертаєш руку Твою і правницю Твою від середини надра Твого до кінця;
12 Бог же Цар наш перед віком: зробила спасіння посеред землі.

Давні Бог у юдеїв іменувався і Царем, і мав особливу опіку про Єрусалим, який за поняттям стародавніх юдеїв знаходився посеред землі (див. Єз. 5, 5). Деякі батьки спасінням вважають спокута роду людського Спасителем у Єрусалимі (Афанасій, Ієронім, Іларій).

13 Ти силою Твою затвердив море: Ти стер голову зміїв у воді.
14 Ти розтрощив голову змієву, і дав того кидки ефіопським.

В історичному сенсі описує потоплення єгиптян у Чорному морі. У духовному – сповіщає про святе Хрещення, що потопляє силу демонів та гріхи людські у таємничих водах. Глава древнього змія диявола розбита силою Хреста Христового (Євсевій, Дідім, Ісіхій).

15 Ти розірвав джерела та потоки: Ти висушив Ти річки Ітамські.

Іфам – країна дуже багата на сади та водні потоки, її часто відвідував Соломон. Божественне помах за безбожність жителів висушило цю велику землю (Пелусіот).

16 Твій день є, і Твоя є ніч: Ти вчинив зорю та сонце.
17 Ти створив усі межі землі: жнива та весну Ти створив я.

Від приватних пророк переходить до спільних благодіянь, навчаючи, що Бог є Творець всього буття. Під жнивами та навесні має на увазі час (Феодорит).

18 Згадай це: ворог ганьби Господеві, і люди безумні роздратують ім'я Твоє.

А цим вказує на ганьбу - спокусу Христа Господа від ворога - диявола в пустелі і на хулення Його Святого імені безумними людьми (Златоуст).

19 Не зрадиш звіром душу, що сповідається Тобі: душ убогих Твоїх не забудь до кінця.

Назвавши ворогів звірами, продовжує спонукати до щедротів тим, що ті, хто грішить, заслуговують на деяке прощення своїм сповіданням. Благає, щоб не загинув таким чином Ізраїль. Прохання це і було виконане; бо багато тисяч із тих, що розпинали, увірували і врятувалися (Афанасій).

20 Поглянь на заповіт Твій, бо сповнений потьмарення землі беззаконних будинків.

У невідучих Бога доми сповнені беззаконь і наступних покарань: однак нехай не буде знехтуваний і відданий ганьбі весь народ, бо деякі мали в собі надію спасіння. Вони й врятовані були апостолами. Заповіт є Христовою обіцянкою допомагати вірним: Я з вами є в усі дні до кінця століття ( Мт. 28, 20) (Афанасій, Феодорит).

21 Нехай не повернеться смиренний посоромлений: злиденний і убогий славиться Твоє ім'я.

Грішнику не повинно бути соромно звертатися до покаяння, як того, що має особливу потребу в Божій допомозі (Феодорит).

22 Встань, Боже, суди прю Твою: Згадай ганьбу Твою, що весь день від божевільного.
23 Не забудь голосу молитовник Твоїх: гординя тих, що ненавидять Тебе, вийду вину.

Благають Бога сподобити їх деякої пощади не заради їх самих, але через беззаконня ворогів (Феодорит).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 74

1 В кінець, нехай не розбестиш, псалом пісні Асафу, 74

Божественний Псалмоспівець укладає в цьому псалмі пророцтво про закінчення світу і про праведний суд Божий, про покарання грішників і про честь праведних. Тому закликає всіх дивитися в кінець життя і не розбещувати себе нечистими помислами та гріхами (Феодорит).

2 Сповнемося Тобі, Боже, сповістимось Тобі, і покличемо ім'я Твоє: повем усі чудеса Твоя.

Бажаючи покликати Бога на допомогу, ми повинні приносити Йому двояке сповідання словами та ділами: словами – у молитві, а ділами – у відступі від гріхів, у яких ми сповідуємося і каємося. Бо тоді Бог приймає наше покликання, як від очищених (Ісихій).

3 Коли я прийму час, Я правосуддя.

Це говорить Спаситель до малодушних, які вимагають за законом справедливості негайної відплати безбожним: «Коли оберу час, Я проваджу суд по правді».

4 Зростає земля і всі, хто живе на ній: Я ствердила стовпи її.

Говориться про кончину світу, коли земля танутиме як віск від вогню гніву Божого (див. 2 ​​Петр. 3, 10), але Господь знову утвердить її, і буде земля нова. 2 Петро. 3, 13). Пророкам зазвичай час вживати замість майбутнього (Феодорит).

5 Рех беззаконним: не беззаконним, і грішним: не підносите роги.
6 Не подвизайте на висоту вашого рога, і не говоріть на Бога неправду.

Господь каже, що не хоче Він карати, але передбачає покарання, щоб люди зненавиділи всяке беззаконня і подбали про скромний і праведний спосіб думок. Бо найбільше безбожність – грішити і цим будувати ріг, тобто. пишатися (Феодорит).

7 Як нижчий від кінець, нижчий від захід, нижчий від порожніх гір.

Ні наприкінці (сході), ні на заході, ні в порожніх горах неможливо буде втекти грішним у день Страшного суду Божого (Афанасій).

8 Бо Бог суддя є: цього впокорює, і цього підносить.

Вчить, що зміни у житті кожної людини бувають за божественним визначенням (Феодорит).

9 Бо чаша в руці Господні вина нерозчинена, начиниш розчинення, і ухили від сеї в цю: обоє дріждже Його не вичерпайся, спиють усі грішники землі.

Чаша в Господньому руці означає праведну відплату, яку справедливо спиють усі грішні землі. Господь ніби вичавлює в чашу плоди кожної людини – і добрі та злі, і розчиняє зло добром. І в кого дріжджя не виснажуються, тобто. гріхи перебувають, ті й спиють свої власні погані справи. Бо Бог на зразок лікаря посилає покарання на тих, які потребують гіркого протиотрути для позбавлення внутрішнього зла (Григорій Богослов, Афанасій, Пелусіот, Євсевій).

10 А я зрадію у віки, заспіваю Богові Яківові.
11 І всі роги грішних зламаю, і підійметься ріг праведного.

Роги грішних – сила демонська; ріг праведного – Хрест Христовий, який піднесеться на висоті небесної в день Страшного суду (Афанасій).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 75

1 На кінець, на піснях, псалом Асафу, пісня до асиріаніну, 75

Псалом Давиду Духом Святим натхненний для повідомлення радісного пророцтва юдеям про майбутню перемогу над Сеннахіримом, царем Ассирійським. 4 Цар.19, 35), що прообразив перемогу святої Церкви на всіх її гонителів, даровану від Бога Господом Ісусом Христом ( 1Кор. 15, 57).
Зауваж і те, що Дух Святий з іудейською історією поєднав істини вчення християнського, щоб в один і той же час втішити і єврея, що в нижчому сенсі приймає ці слова, і доставити радість християнину, що високо розуміє їх. У найвищому значенні тут проповідується перемога людей обраних, яку вони отримують над усіма ворогами, видимими і невидимими (Феодорит).

2 Відомий в юдеї Бог, в Ізраїлі велике ім'я Його.

Іудеєю та Ізраїлем назвав душу, що пізнала Господа (Афанасій).

3 І бути в світі Його місце, і житло Його в Сіоні.
4 Там розтрощи фортеці луків, зброю і меч і лайку.

Необхідно здобути нам внутрішній світ, який набуває мовчання і скорботи. Бо коли людина намагається мати в собі серце смиренне і думку безбуржену, але мирну, тоді всі підступи ворожі бувають бездіяльні, бо де світ помислів, там спочиває Сам Господь Бог – у світі Його місце. Тоді розум споглядає у собі благодать Святого Духа. Сіоном називається свята Церква і будь-яка християнська душа, що приготувала в собі житло Нареченого Христа, що розбиває всі супротивні сили (Серафим, Афанасій).

5 Просвітиш Ти дивно від гір вічних.

У духовному сенсі вірш означає, що початок перемоги над ворогами невидимими походить від внутрішньої освіти, що посилається від Духа Святого, за допомогою якого людина бачить як нечистих духів, так і підступності їх: бачить як невидима блага, що приготував Бог тим, хто любить Його ( 1 Кор. 2, 8), так і «невидима зла, що приготував Він тим, хто ненавидить Його» (Афанасій).

6 Знітившись усі нерозумні серцем: заснувши сном своїм, і нікчемно знайшовши всі мужі багатства в руках своїх.

Нерозумні серцем ті, які не приймуть освіти, що подається Духом, і виявляться нічого не мають в руках своїх за своєю безпекою та недбальством, коли відкриється Суд Божий (Афанасій).

7 Від заборони Твоєї, Боже Якове, піддрімавши всіх на коні.

Конями божественне Писання називає безмірно схильних до насолод. Дрімання є безсилля або розслаблення і тіла і душі. Сон душі відрізняється від природного фізичного сну. Хто неприборканого жеребця свого (тіло своє) не карає і не підкоряє собі, але дрімає, спокушаючись пожадливістю, той, як вершник, потопляється цим конем, відчуваючи гнів Божий (Афанасій).

8 Ти страшний, і хто протистане Тобі; звідти гнів Твій.
9 З небес почутий Ти чинив суд: земля злякалася, і замовкла.
10 Завжди повставати на суд Богові, спасти всі лагідні землі.

Землею називає тут все єство людське, яке й прийде в день Суду в страх. Карні не матимуть жодного виправдання, тому що Бог неодноразово провіщав їм про Свій божественний суд (Афанасій).

11 Як мислення людське сповіститься Тобі, і решту мислення святкує Ти.

Ми повинні будемо дати відповідь Богу не тільки за справи і слова, але й за слухання (чужих слів), наприклад: чи не послухав ти помилкового звинувачення на ближнього, бо сказано: нехай не приймеш слуху суєтна ( Вих. 23, 1).
Дамо Судді звіт навіть у тому, що мали намір. Будь-яке слово, рух розуму і всякий помисл буде сповіданий Господу, коли виведеться на ганьбу сокровенне. Яка ж думка людська сповіститься Тобі? - Те, що не підступно й зловмисно говорив ти з ближнім, чи не хвалив його вустами і язиком, а чи в серці не бажав зла і не заздрив йому? (Златоуст, Опанас).

12 Помоліться й віддайте Господеві нашому Богові: Усі, хто навкруги Його принесуть дари.

Якщо хтось із вас перебуває в такому становищі, яке в людей вважається безнадійним, або пригнічується якоюсь нуждою чи небезпекою, нехай помолиться і віддасть Господу Богу нашому – і він побачить рятівний і блаженний плід цієї прекрасної настанови. Якщо ж хтось під молитвою розуміє «обіцянку», то й у цьому випадку отримує велику користь.
Бо премудрість каже: благо тобі що не обіцятись, ніж обіцяну тобі не віддати. Ек. 5, 4), тобто не давати обітниці Богу краще, ніж давши обітницю, обдурити Його. Чому й наставляє: і не солжеш слова під час молитви твоєї ( Ек. 5, 4) (Златоуст).

13 Страшному і відлучаючому духи князів, страшному більше царів земних.

Бог же настільки страшний, що навіть у тих, які причастилися Божественного Духа, але не вели життя гідне цієї благодаті і були злі, Дух віднімається за їхнє лукавство; тому що в тому божественному і страшному судилищі за гріхи у кожного відніметься Дух, даний при хрещенні, і через це відібрання вони віддані будуть покаранню (Афанасій).

Псалтирь. Кафізму 10. Псалом 76

1 В кінець, про Ідифума, псалом Асафу, 76

Дух Святим устами Давида викладає в цьому псалмі зразок молитви від бідного. Ідифум та Асаф – начальники співаків Давидових, яким Давид і передав цей псалом, щоб вони поперемінно з ликами своїми оспівували його на честь та славу Божу. Пророк наставляє тих, хто сумує у спокусах, звертати свій дух у споглядання чудесних справ Божих, і цим зміцнювати свою віру і надію на Бога (Августин, Ієронім).

2 Голосом моїм до Господа покликав, голосом моїм до Бога, і заслуханий мені.

Навчає цим Пророк, що Бог близький до тих, хто закликає Його, і не віддалений далеко від волаючих (Афанасій, Євсевій).

3 У день скорботи моєї Бога стягне руками моїми, нощу перед Ним, і не спокушається бих: відкинься втішитися душа моя.

Така скорбота обійняла душу мою, – каже Давид, – що не тільки вдень я благав, але найнічніший час я проводив у молитвах і не спокусився би: і не обманувся в надії на Бога, бо душу, занурену в смуток, ніщо не може так звеселити, як пам'ятання про Бога. Печаль людська, що відкидає будь-яку втіху, не поступається ніякої втіхи, від одного пам'яті про Бога звертається в ніщо (Афанасій, Пелусіот).

4 Пом'янух Бога і звеселені: поглумляйся, і духом мій недужий.

Для праведних радість – пам'ять про Бога. Від пам'яті про Бога людина отримує велику користь. Оскільки і Бог, приймаючи молитовну бесіду, як коханий і як іменований, і як на допомогу стягнений – невимовну подає радість душі, що молиться; і душа, закликаючи Бога, у молитовній бесіді веселиться про Господа.
Тому, наскільки можемо, прославимо Його Єдиного Святішого. Коли ж пророк знущався, тобто. користувався людським міркуванням, тоді впадав у легковажність. Давид показує лікування в тісних обставинах – надію на Бога. Бо ніхто не зцілить тебе ні друг, ні родич, ні радник, ні стражденний, ні розповідає про свої біди.
Втіха близька в устах твоїх, у серці твоїм. Згадка Бога і веселих – яке зручне лікування! Яка велич дару! Немає нічого дивнішого за пам'ять Божу, яка виконує всякого духовного веселощів. Згадай тільки щиро Бога – і ти зрадієш душею. Чому? – Бо Він з тобою та в тобі.
Помисли від щирого серця про Бога, про духи і душі померлих і живих людей – і вони будуть одразу притаманні тобі, як істоти уявні: Бог завжди і необхідний, а інші – за даром і владою Божою. Для цього ми зображаємо на собі часто хресне знамення, щоб Свята Трійця і Єдин від Трійці постраждалий, померлий і воскреслий за нас, були постійно і в думках, і в пам'яті, і в серцях наших, і прославлювані були справами і всім життям нашим (Златоуст) , Опанас, Феодорит, Григорій Богослов, Іоанн Кронштадтський, Іліа).

5 Попередьте сторожи мої очі: знітився, і не глаголах.

Жалість і жаль про гріхи віднімають сон у того, хто кається і нарікає на свої гріхи. Усіми заходами треба намагатися, щоб зберегти душевний світ і не обурюватися образами від інших; для цього потрібно всіляко намагатися утримувати гнів і привчатися до такого настрою, як би їх образи не до нас, а до інших стосувалися.
Якщо ж неможливо, щоб не обуритися, то принаймні треба намагатися утримувати мову: знітився і не дієслов. Соромиться душа у того, хто довіряє багато собі і не бажає висловлювати своїх помислів (духовнику) (Феодорит, Серафим).

6 Подумай дні перші, і літа вічна пом'янеш, і повчався:

Згадуючи минулі літа (скільки людей, міст і царств перетворилося на ніщо…), приводив я собі на пам'ять і вічність, що чекає нас у безкінечному житті, і якою за тривалістю настане вік майбутній, якому не буде кінця?.. (Димитрій).

7 Нощу серцем моїм глумлюйся, і тужить дух мій.

Найкращий для роздумів час є нічне, в яке ні слух не захоплюється, ні погляд не відволікається до чогось іншого і не відволікають розум від споглядання (Ісихій).

8 Їжа на віки відкине Господь, і не додасть благоволіти паки;
9 Або до кінця милість Свою відсіче, закінчивши дієслово від роду в рід;
10 Їжа забуде ущедрити Бог; або утримає у гніві Своїм щедроти Своя;

Цими словами святий Давид дорікає нам за слабкість людську та малодушність у скорботах та хворобах, коли хтось каже: забув мене Бог. Господь настільки милостивий, що виливає щедроти Свої на творіння Своє навіть тоді, коли люди гнівають Його: сонце Своє сяє на злі й добрі, і дощить на праведні та на неправедні. Мт. 5, 45).
Помилка та помилка людства походить від того, що ми не розуміємо наміри Божого про нас. Господь хоче дарувати нам вічне блаженство в Царстві Небесному, а ми, по сліпоті своїй, шукаємо благополуччя тимчасового на землі. Тому Він і навчить нас різними скорботами, лихами і хворобами, щоб ми, покірливо постраждавши заради Нього, – з Ним і прославилися у вічному житті (див. Рим. 8, 17) (Амвросій Оптинський).

11 І рех, тепер почах: ​​ця зрада правиці Вишнього.

Після болісних роздумів і припущень Пророк дійшов висновку, що причиною і початком всіх лих людських є сама людина, яка накликає своїми гріхами зміну доброї правиці Вишнього в тяжкі покарання для себе. Бо десниця Вишнього є десниця Отця – Єдинородний Син Ісус Христос, що дає всяке благо кожній людині.
Тому кожен, хто звертається від зла, або процвітає в чесноті, повинен говорити: нині почала доброю зміною правиці Вишнього. Ходячи, сидячи, лежачи, співбесідуючи, завжди молися серцем про дарування віри і любові. Ти не просив ще як слід із жаром і постійністю, не мав твердого наміру здобути їх. Звідси скажи: се почах (Феодорит, Кирило, Микита, Іоан Кронштадтський).

12 Згадай діло Господнє, бо я згадаю від початку чуда Твоя.
13 І повчуся в усіх ділах Твоїх, і в починах Твоїх знулююся.

Блаженно те повчання, коли хтось повчається не в словах, не в висловлюваннях, але в усіх справах Божих. Бо, що, згідно з Божою заповіддю, відбувається нами, належить Богові, від Якого залежить всякий успіх людський. А починання божественні полягають у тому, що Він знаходить способи нашого спасіння (Ісихій).

14 Боже, у святому шляху Твої: хто Бог великий, як Бог наш;

Заглибившись у починання, пророк знаходить те, що рятує людину; і одразу додає: Боже, у святому шлях Твій, бо ніхто не може прийти до Отця, як через Христа, Який воістину Святий як Бог (Афанасій).

15 Ти Бог твориш чудеса: Ти сказав у людях силу Твою.
16 Ти визволив муску Твою люди Твої, сини Яків та Йосипів.

Звільнив Христос Бог увірували в Нього від демонського поневолення (Афанасій).

17 Бачиш Тебе води, Боже, побачивши Тебе води, і злякався: знітившись безодні.

Чи не пророкує Давид втечу вод Йордану? Чи не злякавшись води, побачивши Господа, коли Він увійшов у них для хрещення? (Златоуст, Севір).

18 Безліч шуму вод: голос даша хмари, бо стріли Твоя минають.
19 Голос грому Твого в колесі, освітлення блискавки Твоєї вселенну: посунуться і тремтить земля.

Давид у цих словах робить уособлення, засвоюючи бездушним стихіям душу та почуття. Чуттєві громи і блискавки нехай звертають нас до того, хто їх робить Богу. Подібно до блискавки, і дарування Святого Духа освячують весь всесвіт, і рятівна євангельська проповідь, подібно до гуркоту грому, чистим страхом охопила тих, що увірували (Афанасій, Севір).

20 У морі дороги Твої, і стежки Твої у водах багатьох, і сліди Твої не пізнаються.

Оскільки у житейському морі Господь невидимо йде зі Своїми, то сліди, тобто. шляхи Божі залишаються невидимими і непізнаними для невіруючих людей: недосліджені шляхи Його ( Рим. 11, 33) (Афанасій).

21 Ти наставив вівці люди Твої рукою Мойсея та Ааронею.

Як вівці прямують жезлом пастирів, і християни огорожуються Хрестом Христовим. Тому і згадав пророк про Мойсея і про Аарона, які в образ Хреста носили жезл, що творив чудеса в Єгипті та в пустелі (Ісихій).